Спортивна гімнастика від СРСР до незалежної України. Розвиток та досягнення.

Спортивна гімнастика (грецьк. gymnastike, від gymnazo – упражняю, треную), один з найстародавніших видів спорту, до складу якого входять змагання на різних гімнастичних снарядах, вільні вправи, опорні стрибки. Нині на міжнародних турнірах гімнасти розігрують 14 комплектів нагород: два в командному заліку (чоловіків і жінок), два за абсолютним індивідуальному першості (чоловіків і жінок) і 10 окремими видах багатоборства  (4 – в жінок, 6 – чоловіки).

Гімнастичні гуртки на Україні почали створюватися ентузіастами ще в середині XIX ст.. В Одесі було відкрито перший гімнастичний гурток у 1861 році, на 10 років раніше, ніж перше офіційне "Товариство гімнастів" у Москві. З'явилися гімнастичні гуртки у Харкові, Чернігові, Катеринославі, Житомирі, Львові, Кам'янці-Подільському. В 1901 році було засновано "Київське гімнастичне товариство", найбільш багато чисельне товариство на Україні.

З 1952 року спортсмени України брали участь в Олімпійських іграх сучасності у складі збірних команд Радянського Союзу. На найвищі сходинки олімпійського п'єдесталу в Гельсінкі зійшли українські гімнасти Віктор Чукарін, Марія Гороховська, Ніна Бочарова та Дмитро Леонкін. До того ж, перемігши в найпрестижнішому гімнастичному багатоборстві та ставши абсолютними олімпійськими чемпіонами зі спортивної гімнастики, Віктор Чукарін і Марія Гороховська поклали початок безпрецедентному ряду олімпійських перемог українських гімнастів: Лариси Латиніної, Поліни Астахової, Маргарити Ніколаєвої, Бориса Шахліна, Юрія Тітова, Богдана Макуца, Стелли Захарової, Ольги Стражевої, Ігоря Коробчинського, Григорія Мілютіна, Тетяни Гуцу, Тетяни Лисенко, Рустама Шаріпова, Лілії Підкопаєвої, Валерія Гончарова.

З 1954 року українські гімнасти беруть участь у чемпіонатах світу. Абсолютними та чемпіонами світу ставали Віктор Чукарін, Раїса Борисова, Борис Шахлін, Лариса Латиніна, Юрій Тітов, Ігор Коробчинський, Григорій Місютін, Оксана Омель'янчик, Лілія Подкопаєва, Олеся Дудник, Наталія Калініна, Ірина Краснянська.

Українські гімнасти займають одне з провідних місць у світовій гімнастиці. На змаганнях міжнародного рівня вибороли:

50 золотих медалей на Олімпійських іграх;

51 золоту медаль на чемпіонатах та кубках світу;

52 золотих медалей на чемпіонатах Європи.

За роки незалежності України (1992 - 2007 р.р.) гімнасти продовжують добрі традиції попередніх поколінь.

Абсолютними чемпіонами стали Тетяна Гуцу (1992 рік, м. Барселона, Іспанія) та Лілія Підкопаєва (1996 рік, м. Атланта, США). Чоловіча збірна команда України зі спортивної гімнастики стала бронзовим призером Олімпійських ігор у м. Атланті (США, 1996) та срібним –у м. Сіднеї (Австралія, 2000).

За 16 років незалежності України гімнасти вибороли:

11 золотих, 12 срібних, 11 бронзових медалей на Олімпійських іграх;

8 золотих, 8 срібних та 25 бронзових медалей на чемпіонатах світу;

19 золотих, З0 срібних та 36 бронзових медалей на чемпіонатах Європи;

13 золотих, 9 срібних та 24 бронзових медалей на першостях Європи.

В 1991 році Федерація гімнастики СРСР перестала існувати.

З цього часу у кожній із країн СНД з'явилась своя національна федерація. Першим президентом Української федерації гімнастики стала багаторазова чемпіонка Олімпійських ігор, світу та Європи Людмила Турищева (1992-2000 рр.). Українські гімнасти з 1992 року беруть участь у чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх. Але офіційно Українська федерація гімнастики (УФГ) була зареєстрована у Мін'юсті України, як об'єднання громадян, 16 липня 1997 року. 

Бурхливе ХХ сторіччя по праву називають сторіччям гімнастики. Цей вид спорту користується феноменальним успіхом, відкриваються нові гімнастичні школи, збільшується кількість турнірів, з кожним роком ускладнюється програма змагань, з’являються нові елементи.

На початку 50-х років ХХ-го сторіччя на спортивний Олімп зійшли спортсмени Радянського Союзу. У 1952 році в Хельсінкі, на XV Олімпіаді відбувся блискучий дебют збірної СРСР. Радянські спортсмени вперше брали участь у таких змаганнях і справили надзвичайне враження на світову спільноту. Чоловіча і жіноча збірні СРСР стали першими у командних змаганнях, а абсолютними Олімпійськими Чемпіонами стали Віктор Чукарін та Марія Гороховська – до речі, вихованці української школи спортивної гімнастики.

Віктор Чукарін Марія Гороховська

 Протягом 40 років радянська спортивна гімнастика впевнено домінувала на міжнародній арені. Видатних успіхів досягали чоловіки-гімнасти, а жіноча збірна не знала рівних ні на Олімпійських форумах, ні на чемпіонатах світу та Європи.  Як приклад – унікальне досягнення легендарної спортсменки Лариси Латиніної: 18 разів вона сходила на Олімпійський п’єдестал, із яких дев’ять разів – на найвищу його сходинку.

Лариса Латиніна

Славетну епоху гімнастики СРСР гідно завершила об’єднана збірна країн колишнього Радянського Союзу на XXV Олімпійських іграх у Барселоні. Чоловіча і жіноча збірні стали олімпійським чемпіонами у командній першості. Абсолютно кращими у багатоборстві стали Віталій Щербо (Білорусь) і українка Тетяна Гуцу. Блискучий тріумф українських гімнастів в Барселоні закріпили золотими нагородами в командній першості наші земляки у складі чоловічої збірної: Ігор Коробчинський, Рустам Шаріпов і Григорій Мілютін. Але в історії світової гімнастики українські атлети відзначилися не лише перемогами в Барселоні 1992-го року.

 Відлік української гімнастики почався 146 років тому, коли в Одесі, у 1861 році, було засновано Перший гімнастичний гурток. А у 1901 році, в Києві було відкрито гімнастичне товариство, найчисельніше в Україні. Загалом, за півтора сторіччя існування в Україні спортивної гімнастики представники України неодноразово ставали на п’єдестал пошани найпрестижніших світових змагань.

Першу славу українському гімнастичному товариству приніс у 1909 році Богуміл Гонзатке, який виграв Всеросійський чемпіонат з гімнастики. Перед початком Першої Світової війни в Україні діяло 10 сокольських гімнастичних осередків, які наслідували європейські традиції проведення масових гімнастичних свят. Щороку такі заходи проводилися у Харкові, Житомирі, Полтаві, Одесі, Чернігові.

Перший міжнародний досвід українські атлети здобули у 1910 році на турнірі в Болгарії. Наступні 4 роки наші спортсмени захищали честь української гімнастики в Югославії та Чеській республіці. Ці вдалі виступи посприяли проведенню в Києві першої Всеросійської Олімпіади 1913 року. Завдяки зусиллям ентузіастів у цих змаганнях взяли участь 58 гімнастів.

 Наступний етап розвитку української гімнастики почався після Жовтневої революції 1917 року. Буремні часи наклали свій відбиток на нові завдання. Спорт потрапляє у фокус інтересів військової підготовки Червоної армії. У 1922 році відбулася подія, яка значно підсилила розвиток гімнастики – у жовтні 22-го з успіхом було проведено Всеукраїнські змагання з гімнастики. А у 1934 році збірна України перемогла на Перших Всесоюзних змаганнях у Москві. З такими яскравими результатами до складу збірної СРСР на 3-тю Міжнародну спортивну олімпіаду 1937 року до Бельгії було відряджено одразу чотири українських гімнасти – М.Д. Дмитрієв, А.Г. Зайцева, О.А. Бокова, Т.А. Демиденко.

Тетяна Гуцу

У світових змаганнях українські атлети назавжди закарбували свої імена на славетних сторінках спортивних досягнень. Як вже було зазначено, Олімпіада-92 в Барселоні принесла золоті нагороди в командній першості жіночій збірній колишнього СРСР, у складі якої були представниці України – Тетяна Гуцу і Тетяна Лисенко. Тетяна Гуцу стала кращою в особистій першості серед 94 спортсменок з 24 країн. Тетяна Лисенко здобула срібло у вправах на брусах і бронзу у вільних вправах.

Григорій Місютін

Не було рівних нашим спортсменам у командній першості в Барселоні і серед чоловіків. З 12-ти чоловічих команд збірна СНД, у складі якої були Ігор Коробчинський, Рустам Шаріпов і Григорій Місютін здобула золоті нагороди із загальною кількістю 585,45 бали. А з 98-ми атлетів у багатоборстві наш Григорій Мілютін здобув срібну медаль. При чому, від переможця білоруса Віталія Щербо, його відділяли лише 0,1 бала. Цікава ситуація склалася у змаганнях на брусах. Одразу три спортсмени, серед яких був наш Ігор Коробчинський, набрали однакову кількість балів – 9.8 і всі троє стали бронзовими призерами Олімпіади.

Через чотири роки в Атланті вже Незалежну Україну тріумфально представила Ліля Подкопаєва – вихованка донецької школи спортивної гімнастики. В особистій першості 17-річна спортсменка на 0,15 обійшла румунку Джину Горян і стала першою українською абсолютною чемпіонкою світу! І хоча жіноча збірна України у складі Лілії Подкопаєвої, Оксани Книжник, Ганни Миргородської, Олени Шапарної, Любові Шеремет, Ольги Тесленко і Світлани Залєпукіної стала 5-ю в командній першості, все одно, це була вагома заявка українських гімнасток на свої позиції в цьому виді спорту.

Чоловіча збірна в Атланті змогла пробитися до трійки лідерів і здобути команді бронзові нагороди, які стали першими медалями Незалежної України на Олімпійських іграх. Призерами Атланти-96 стали Юрій Єрмаков, Олег Косяк, Ігор Коробчинський, Георгій Місютін, Олександр Світличний, Володимир Шаменко і Рустам Шаріпов.

 А в Олімпійському Сіднеї-2000 українська збірна стала вже срібним призером завдяки командним зусиллям Олександра Береша, Валерія Гончарова, Руслана Мезенцева, Олександра Світличного і Романа Зозулі.

Загалом, починаючи з 1952 року, коли збірна СРСР дебютувала на Олімпіаді в Хельсінкі, і у складі збірної були представники України, термін олімпійського часу для українських атлетів нараховує 55 років! За цей період Україна подарувала світові 18 олімпійських чемпіонів зі спортивної гімнастики! Видатні українські тренери, імена яких назавжди увійшли до скарбниці національної гордості: кращий тренер України Олександр Семенович Мишаков, 9-тиразова Олімпійська чемпіонка і тренер жіночої збірної Лариса Латиніна, людина, з ім’ям якої пов’язані перемоги української гімнастики з часів Незалежності – тренер збірної України періоду 1993-2000 років Олег Васильович Остапенко. Сподіваємось, що послідовниками цих славетних тренерів будуть вписані нові яскраві сторінки до літопису світової спортивної гімнастики.

В Україні спортивна гімнастика як вид спорту розвивається у спортивних школах 20 регіонів, для 8 з них її затверджено приорітетним (Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Харківська, Херсонська області та м. Київ). Створено відповідну до вимог інфраструктуру приорітетного виду. В 10 регіонах є спеціалізовані гімнастичні зали, в яких проводяться щорічні всеукраїнські змагання (чемпіонат, Кубок, чемпіонат серед СДЮШОР та ДЮСШ, "Олімпійські надії", в яких беруть участь від 80 до 200 спортсменів) і міжнародні турніри.

З метою популяризації та розвитку спортивної гімнастики, увіковічнення пам'яті видатних гімнастів та тренерів у країні за участю провідних гімнастів України та світу проводяться меморіали пам'яті та міжнародні змагання: 

Меморіал заслужених тренерів СРСР та України О. Мішакова та В. Смирнова (м. Київ),

Меморіал заслуженого майстра спорту, багаторазового чемпіона Олімпійських ігор та світу В. Чукаріна (м. Львів),Меморіал абсолютної Олімпійської чемпіонки М. Гороховської (м. Євпаторія),Меморіал заслуженого майстра спорту України О. Береша (м. Херсон),Міжнародний спортивний фестиваль "Золота Лілія" (м. Донецьк),Міжнародний турнір, Кубок Олімпійської чемпіонки Стели Захарової (м. Київ),Міжнародні змагання, Кубок заслуженого майстра спорту, багаторазової чемпіонки              П. Астахової (м. Донецьк).
            Загальна кількість медалей, виграних одним спортсменом 
18 - Лариса Латиніна - 1956 (6), 1960 (6), 1964 (6),
13 - Борис Шахлін - 1956 (2), 1960 (7), 1964 (4),
11 - Віктор Чукарін - 1952 (6), 1956 (5),
10 - Поліна Астахова - 1956 (1), 1960 (4), 1964 (4).
9 - Лариса Латиніна- 1956 (4), 1960 (3), 1964 (2),
7 - Віктор Чукарін - 1952 (4), 1956 (3),
7 - Борис Шахлін - 1956 (2), 1960 (4), 1964 (1),
5 -Поліна Астахова- 1956 (1), 1960 (2), 1964 (2).
Найбільша кількість Ігор, на яких були виграні золоті медалі 
З - Лариса Латиніна - 1956, 1960, 1964,
З - Борис Шахлін - 1956, 1960, 1964,
З - Поліна Астахова - 1956, 1960, 1964.

Особливе значення для популяризації та підвищення міжнародного іміджу української гімнастики у світі має Міжнародний спортивний фестиваль "Золота Лілія", який проводиться за участю провідних спортсменів світу, зірок естради та мистецтва. Особливість спортивно-театралізованого дійства полягає в тому, що воно відбувається під егідою Представництва ООН в Україні та має на меті поширення здорового способу життя серед широких кіл суспільства, зокрема молоді, який повинен стати нормою життя для усіх громадян України.

Заслуговує на увагу цікава олімпійська статистика видатних досягнень українських гімнастів:

Загальна кількість золотих медалей, виграних одним спортсменом

Позаду олімпійський цикл 2004-2008 і головний старт чотириріччя – Ігри XXIX Олімпіади в Пекіні. За період підготовки до Олімпійських Ігор 2008 тренерським штабом зроблено багато роботи. Були впроваджені нові методики в підготовку до основного старту чотириріччя на основі старих, які вже зарекомендували себе. Останній місяць до від'їзду в олімпійське селище жіноча команда України зі спортивної гімнастики провела в новому режимі тренувань, що пов′язувались зі змагальними днями.

У 2007 році пройшли головні відбіркові змагання зі спортивної гімнастики – Чемпіонат світу, на якому розігрувалися ліцензії на Ігри XXIX Олімпіади. Жіноча збірна команда України завоювала максимальну кількість ліцензій – шість, але виступ гімнасток не можна назвати успішним, оскільки вперше за роки незалежності українська команда з 6 можливих фіналів на світовій першості (командний фінал; фінал багатоборства – 2 ос.; фінали на окремих видах багатоборства: опорний стрибок – 2 ос., бруси – 2 ос., колода – 2 ос., вольні вправи – 2 ос.) потрапила тільки у фінал багатоборства.

3-7 квітня 2008 року у французькому місті Клермон-Ферран пройшов головний Відбірковий старт зі спортивної гімнастики напередодні Олімпійських ігор в Пекіні – Чемпіонат Європи. Жіноча збірна команда України завоювала дві медалі – Аліна Козич виграла срібну медаль у вправах на колоді та Дар′я Згоба посіла третє місце у вправах на брусах. У командному заліку українська збірна показала п'ятий результат.

У змаганнях зі спортивної гімнастики на літніх Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні взяли участь близько 200 атлетів, які розіграли 14 комплектів нагород (8 у чоловіків і 6 у жінок). Для України бронзу завоював Ігор Радвілов. Для Радівілова, як і для чималої частини українських медалістів, нагорода у Лондоні стала першою на серйозному рівні. До цього Ігор похвалилитися чимось особливо не міг. 19-річний маріупольчанин в опорному стрибку пропустив уперед лише корейця та росіянина. Проте непоганий відрив від четвертого місця дає надії з оптимізмом дивитися у 2016 рік, коли українець буде вже більш досвідченим.